Через війну нашій родині довелося поїхати з рідного дому, кинувши майже всі речі, квартиру і міцний сон. На початок війни у 2014 року я ледве встигла оформити опіку на свого 11 -річного меншого брата, бо взимку у нас померла мати. Весь жах у нашому житті почався після смерті мами. Заспокоює те, що принаймні вона не побачила, що сталося з нашим домом и нашею країною. У 2016 році снаряд влучив у сусідній будинок. У нашій квартирі повилітали вікна.
Дуже тяжко з трьома дітьми було покидати рідний дім, і тікати з міста, не знаючи де і як будемо жити. Найважче всього було прийняти жорстоку реальність і загибель багатьох людей. Розуміти свою безпорадність, що не здатен захистити своїх дітей.
У 2014 року на початку війни у Донецькій області я з братом і дітьми майже два місяці жили у радянському бомбосховищі на старій непрацюючій шахті. Як і весь наш район ми стикнулись з гуманітарною катастрофою.
