У нашого курортного села немає майбутнього. Коли ми дізналися, що море замінували, зрозуміли: уже ніхто ніколи в житті до нас не приїде на відпочинок.
На самому початку бойових дій ми з дружиною Людмилою мало не загинули. Досі згадуємо найстрашніший у житті обстріл. Думав тоді, що все, кінець. Ми вже попрощалися одне з одним, поцілувалися. Але залишилися живі.
На десять місяців ми покинули свій будинок, жили в орендованій квартирі в сусідньому Маріуполі. Але дуже сумували за домівкою. Повернулися під кулі та снаряди через безвихідь. Тепер так і живемо, вже звикли до всього.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.