Поліна Башлай, 9 клас, Тинненський ліцей

Вчитель, що надихнув на написання есе — Шмалюх Наталія Олександрівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Одного осіннього ранку було дуже похмуро, холодно і вітряно, темні та важкі хмари повисли над землею. Це нагадало мені ранок 24 лютого 2022 року. В той день була така ж погода, але той ранок був початком нової сторінки в історії України.

Я вважаю, що кожен українець пам’ятає як почався день 24 лютого, день що змінив все! У нашій сім’ї він почався з того, що сусідка Надя, десь о 7:00 ранку, зателефонувала мамі і дуже схвильовано сказала: “Війна почалась!“, ці слова немов розбудили мене. В той момент здалося, що прийшов кінець. Ніхто й не думав, що одного ранку все так зміниться.

Ми немов почали жити в новій ері. Змінилася форма навчання, побутове життя, робота…

Але найстрашніше те, що чиєсь життя змінилося, тому що понесло втрату найдорожчих людей, не говорячи вже про житло, матеріальні речі …

Я думаю, що в цей момент багато українців зрозуміли, що

потрібно допомагати один одному морально і матеріально, особливо тим, чиє життя вже зруйноване та скалічене.

Люди почали допомагати тим, чим могли, хтось готував їжу, хтось її роздавав, облаштовував житло для біженців, вивозив людей з небезпечних зон або допомагав фінансово. Багато людей допомагали морально: проповідями закликали вірити Богу, надавали психологічну допомогу. Та все одно, хоч яка б ця допомога не була, вона не зможе вилікувати ту глибоку рану українців. Шрами в душах нашого народу залишаться назавжди, тому що війна, яку розпочала росія, зруйнувала життя багатьох людей. Велика частина українського народу просто втратила сенс життя, так як в когось не стало батьків, дітей, сім’ї… Ще більша частина українців втратила те, що надбала за довгі роки: будинки, гроші, автомобілі… Все це негативно впливає на людську психіку. Та

я вважаю, що б там не було, нам потрібно триматись, стояти, надіятись на Бога та не дозволити ворогу зруйнувати нас.

Побачивши що Україна зруйнована з середини та слабка, ворог неодмінно цим скористається, тому нам не можна цього допустити!

Нам не можна забувати й про наших воїнів, які виконують ще більшу роботу, боронячи Україну. Адже, якби не вони, то наша країна давно була би руїною або під владою іншої країни.

Отже, головне — це не здатись, а стояти до кінця, як писав Е. М. Ремарк – “Поки людина не здається, вона сильніша своєї долі”