Історії, які ви нам довірили
У 2014 році я залишився без житла у Донецьку. З 2014 до 2022 року жив у місті Маріуполі. За цей час це місто стало для мене рідним. Динаміка, як воно розвивалось, була дуже позитивна. Я дуже хотів жити в Маріуполі.
Ми з родиною мешкали у районі "1000 дрібниць". О 7 ранку я почув перший вибух з боку Мангуша. Після цього вибухи не вщухали, а звучали тільки частіше й частіше.
Втратити все у 2014 році, почати життя спочатку і знову починати все заново у 2022 - психологічно дуже важко.
Шокувала кількість друзів і знайомих, які загинули у результаті бойових дій.
Відсутність умов для життя і постійна щохвилинна загроза життю та здоров'ю мене і моєї родини спонукала нас до евакуації.
Ми змогли виїхати 5 березня. Відразу не поїхали, тому що хотіли вберегти своє майно. Я виїжджав, не дотримуючись ніяких правил дорожнього руху і не шкодуючи особисте авто.
Ми зупинились у Києві. Я знайшов роботу.
Я намагаюсь бути позитивною людиною. Тепер цінності змінюються - всі живі-здорові, вже все добре.
Дитина боїться вистрілів ще з 2014 року, реагує на повітряні тривоги.
Війна закінчиться силовим способом і тільки нашою Перемогою. Інших сценаріїв розвитку подій не може бути.
Хотів би бачити своє майбутнє у колі родини у мирній Україні.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
