Киричук Світлана, вчителька ліцею № 3 Калинівської міської ради

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

24 лютого 2022 року…

Початок… Страх…Біль… Невідомість…

Перші вибухи в рідному місті. Перші втрати. Перший нестерпний біль від думки про майбутнє родини, страх за дітей, страх за рідну країну. Невідомість!

Надаєш посильну допомогу, готуєш канапки та гарячі напої, бачиш поранених, чуєш у рації військових про кількість поранених і загиблих. Душа кричить від болю, серце розривається на шматки.

Війна! Перші думки про те, щоб виїхати закордон. Діти відмовляються навідріз залишати тата, бабусю, домашніх улюбленців. Починаєш робити хоча б щось, щоб допомогти. У шкільній їдальні разом із колегами готуєш сніданки, обіди й вечері для військових. Плетеш маскувальні сітки. Донатиш. Думки про втечу залишають тебе. Страх – ні! Але не дозволяєш страхові здолати тебе!

Війна! Коханий чоловік залишає рідну домівку. Доєднується до лав ЗСУ. Ранкова кава – на самоті. Усі домашні справи – на самоті.

Дрібниці, з яких складалися будні, уже не дрібниці. Відчуваєш, як поруч не вистачає теплого подиху твого коханого. Короткі телефонні розмови. Рідний голос. Маєш бути сильною. Він каже: «Я знаю, що мій тил надійно захищений. Ти сильна!»

Сильна? Дружина. Мама. Єдина донька в старенької неньки. Вчителька. Сильна!

Час не зупинити, життя продовжується. Школа. Учні.

Війна зробила дітей дорослішими. Вчишся в них рішучості.

Із головою поринаєш у роботу. Розумієш: твоя місія – допомагати дітям вчитися й вірити в майбутнє, бути сильними й не втрачати надію. Намагаєшся бути прикладом. Рішуче заявляєш: ми сильна нація, нас не подолати, ми переможемо, бо наша мрія – єдина, неподільна, незалежна Україна!

1000 днів війни…

Цей час навчив цінувати кожну хвилину, проведену з родиною. Подорожуєш Україною.

Розумієш, яка вона прекрасна, твоя рідна земля. Водоспад Бурбун, Кам’янець-Подільська фортеця, Національний парк «Подільські Товтри», Національний дендрологічний парк «Софіївка». Надихаєшся красою та неповторністю.

Уболіваєш за українську команду на Олімпійських іграх-2024. І знову гордість за земляків наповнює душу. Переглядаєш фільм «Будинок «Слово»», мюзикл МУР «Ти [Романтика]»…

Розумієш, як важливо знати історію, розуміти власну ідентичність, плекати красу рідного слова.

У душі лунає Шевченкове «Борітеся! Поборете!», і відлунює йому «За Україну, за її волю, за честь, за славу, за народ!» Миколи Вороного.

Віриш у перемогу! Долаєш страх! Наповнюєшся рішучістю! Знаєш, що сила в єднанні!