Ярослав Солодовников, ВСП "Фаховий коледж зв'язку та інформатизації Державного університету інтелектуальних технологій і зв'язку"

Викладач, що надихнув на написання есе – Борик Ірина Дмитрівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Війна в Україні стала подією, яка змінила життя мільйонів людей і по-своєму торкнулася кожного з нас. Для мене цей період став часом глибоких роздумів, емоційних випробувань та переоцінки цінностей.

Перш за все, війна викликала у мене тривогу і страх перед майбутнім. Те, що раніше здавалося таким далеким, стало жорстокою реальністю. Щоденні новини про обстріли, жертви серед мирного населення та руйнування інфраструктури викликали біль і відчай.

Однак цей страх не зупинив мене, а навпаки, зміцнив моє бажання допомагати, бути корисним і робити все, що в моїх силах, щоб принести мир.

Крім того, війна посилила мій патріотизм. Я став більше цінувати свою країну, її культуру, історію та народ. Ми сильна країна, яка вміє боротися за своє майбутнє. Я відчув гордість за українських захисників, волонтерів і всіх тих, хто, незважаючи на небезпеки, робить свій внесок у нашу спільну перемогу. Водночас війна навчила мене емпатії та співчуттю до тих, хто втратив усе, але не зламався.

Пережите також змусило мене переоцінити свої життєві пріоритети.

Раніше я сприймав багато речей як належне — спокійні будні, можливість вчитися, працювати і планувати майбутнє. Тепер я розумію, як важливо цінувати кожну мить і бути вдячним за мирне небо та можливість бути з родиною.

Війна в Україні принесла мені багато болю, але вона також навчила мене стійкості, єдності та надії.

Я вірю, що ці важкі часи зроблять нас сильнішими і допоможуть нам захистити нашу національну ідентичність та побудувати краще майбутнє.