Мені 36 років. Проживала в селі Костянтинівка, в мене родина: син, батьки, чоловік, і батьки мого батька. 

Вдома нас війна застала. Спочатку 24 лютого все почалося в Маріуполі, а потім все ближче і ближче підійшло до села. 

Ми не хотіли покидати свій дім, а потім вирішили все покинути і поїхати. Найважче було випустити всіх своїх тварин, покинути господарство. 

Виїжджали своїми машинами, організованої евакуації не було. Ми переїхали до Запоріжжя, бо це найближче велике місто. Найважче було знайти житло. Ми довго шукали квартиру, довго не могли знайти, бо Запоріжжя переповнене переселенцями. З цієї ж причини я поки що роботу не знайшла, тут важко з цим.

Після закінчення війни хотілося б повернутися додому.