Мені 63 роки, живу сама, на пенсії з інвалідності. Хворію зараз. 

Початок війни був для мене дуже страшний. Я одна, в мене мати і чоловік померли ще у 2020 році. 

У мене дім постраждав. Дуже важко одній переживати це все.

Криниця в мене є на «фазенді», гуманітарну допомогу нам давали. Просто важко одній жити - страшно дуже. Я ще і хворію. Важко, що допомоги в мене немає: і дрова треба самій рубати.

Психологічно важко. Але я молюся. Вірю в краще, вірю в те, що мир буде.

Дуже хочеться, щоб якнайшвидше війна закінчилася.Своє майбутнє бачу мирним і щасливим.