До війни селище було красиве, доглянуте, все було чудово. Зараз навколо трава вище мене, все змінилося.

Війна - болюча тема для мене. У перші дні військових дій я їздила в Горлівку і няньчила онука. Там потрапила під обстріл, було страшно. Вже п'ять років не бачу дітей і онуків.

У 2017 році в нашому селищі теж був обстріл. До мене тоді приїхала дочка з онуком, і нас обстріляли «Гради». Було моторошно. У Горлівці теж ночували в підвалі. Щоночі ми бігали ховатися, потім в квартиру потрапило, і ми поїхали сюди, в Новолуганське. Онук ходив тут до школи. Десь бахне, а дитина біжить в під'їзд весь переляканий.

До війни у мене була дача, але зараз я туди не ходжу, тому що там стріляють. Страшно вийти за межі селища. З 2017 року не можемо піти на кладовище і подивитися, чи вціліли пам'ятники рідних.

Я сумую за дітьми та онуками, з 2017 року не бачилися, спілкуємося тільки по телефону. Онук вже в 10 класі. Дуже чекаю, коли все закінчиться. Важко і боляче, що конфлікт затягнувся.

У Горлівці у нас був папуга, а потім ми привезли його сюди. Він почав щипати на собі пір'я і помер від стресу, тому що страшно стріляли.

Від Фонду Ріната Ахметова нам давали гуманітарну допомогу. Вона була гарною підмогою.