Мені 42 роки, я з Донецької області. Жили ми в селищі Шахово, у нас там ще немає бойових дій. Але все зачинилося, роботи немає – що там сидіти? Ми виїхали. 

24 лютого в шоці, звісно, були: не думали, що таке може трапитися. Не вірилося. А потім почали по телевізору розповідати, що це правда.

Вибухи були все ближче і ближче, ракети літали над головою, і невідомо, де вони впадуть.

Ми одразу переїхали в іншу область. Нас тут зареєстрували як ВПО і почали видавати гуманітарну допомогу. Гроші держава виплачує, так що такого критичного нічого не було.

Важко було все залишити: і дім, і все, що в домі. Все залишилося. Все з нуля довелось починати. Якщо знайдемо роботу, то може, все відновиться. А якщо ні - то не знаю, як далі все буде. Швидше б війна закінчилася.