Я студентка, зараз продовжую навчатися дистанційно. Жила у Харкові з чоловіком. 24 лютого вранці прокинулась, як і всі, від вибухів. Валізи вже були зібрані. Ми були готові до того, що почнеться війна.
Найбільше шокували обстріли, а найважче було розлучатися з родиною. Вони виїхали пізніше.
Виїхали ми на шостий день війни: не хотілося залишати рідне місто. Я до останнього сподівалась, що цей жах швидко закінчиться. Ми виїхали в Полтаву на автомобілі. Тут у нас живуть родичі. До того ж, це близько до Харкова.
Сподіваємось на краще, на швидке завершення війни. Своє майбутнє бачу у щасливій родині, у мирній країні і у своєму рідному мирному місті.
