Мені 21 рік, проживаю в місті Дніпро. 24 лютого 2022 року я знаходилася в орендованій квартирі. Мала їхати на навчання, прокинулася від звуків вибухів.

Найбільше вразило, що українці змогли об’єднатися і продемонстрували силу і відвагу, незламність. Звісно, ця ситуація шокує, але я знаходжусь зі своєю сім’єю, проводжу з ними час, і більш-менш нормально все переживаю.

Моя двоюрідна сестра була під окупацією в Енергодарі. Вона була вагітна і не могла виїхати. 

Було важко більш психологічно: вона була далеко від нас, і ми не мали можливості з нею побачитися. Були проблеми зі зв’язком. 

Ми не могли про неї нічого дізнатися, але зараз вона вже з нами, і все добре.

Думаю, що скоро війна закінчиться, і наше життя стане мирним, злагодженим. Все налагодиться.