Історії, які ви нам довірили
Світлодарськ виявився в епіцентрі військових дій до зими 2015 року. Прильоти снарядів по місту лякали місцевих мешканців. Навіть у 2021-му тиші тут немає.
Було літо 2014 року, червень. Почалися обстріли, у нас дитина дуже злякалася, і ми виїхали до Бердянська. Сиділи там, тому що до нас у місто заїхали танки.
І все почалося. У лікарні знесли ворота, просто почали стріляти з «Градів», танків. Я тоді схудла за тиждень, напевно, кілограмів на дев’ять, тому що не могла зрозуміти, що відбувається. Я такого в житті не бачила.
Були прильоти по місту – усе було. І в січні 2015 року до нас у двір прилетів фугасний снаряд і вибухнув. Навіс постраждав, паркан цегляний упав. Сам будинок, слава Богу, не зруйнований. У нас більярдна під будинком, і коли страшно було, ми там сиділи.
Знову молодша дитина сильно злякалася. Загалом, ми поїхали. Але в нас робота відповідальна, ми не повинні місто залишати без води. Нам на роботі всім дали два тижні за свій рахунок, і ми сюди повернулися.
Зараз чоловік теж до нас на станцію влаштувався з горем навпіл, тому що дуже важко в нас влаштуватися на роботу.
У нас досі стріляють періодично. Зараз затишшя, потім буває ні з того ні з сього починається стрілянина серйозна. З важкого озброєння і з танків стріляють, і з САУ буває. Рідко, але стріляють. Тому в безпеці ми себе не відчуваємо.
Ходиш у стані дуже пригніченому; у душі, у житті якоїсь радості немає. Радість точно зникла. Ходиш якийсь пригноблений, хочеш, щоб швидше все це закінчилося. Хочеться жити нормально, спокійно, як раніше, до 2014 року. У нас тоді було все добре. Я мрію про те, щоб закінчилася війна.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
