Цинор Стелла, ВСП «Механіко-технологічний фаховий коледж ОНТУ»

Вчитель, що надихнув на написання есе - Ольховська Вікторія Василівна 

«1000 днів війни. Мій шлях»

ВІЙНА… Про цю жахливу дію ми читали тільки в художній літературі, дивились фільми, слухали доповіді викладачів та ветеранів. І ніхто і ніколи з нас не міг собі уявити, що ми в 21 столітті можем на собі відчути та у вічі побачити цей жах.

24 лютого 2022 року став переломним днем для кожного жителя України. Ранній ранок цього дня почався зі страшних новин.  

До початку війни я постійно мешкала в перлині України, в самому красивішому місті Одеса. В мене було багато друзів та знайомих. Я з задоволенням ходила в школу, музичну школу та на танці. Часто приймала участь в конкурсах та змаганнях, виступала на сценах мого міста.  

Мріяла бути майстром спорту з танцювального спорту. Але…

В одну мить все змінилося. В цілях безпеки мене спочатку відвезли до Болгарії до знайомих моєї матусі. Тут мене дуже добре зустріли, намагалися відволікти від моїх жахливих думок, від читання та перегляду новин та інше.  На той час мені довелося навчатися одночасно в 2 школах: в рідній одеській (дистанційно) та як слухач в болгарській художній гімназії. В гімназії прийшлось зіштовхнутися з найголовною проблемою – це різний менталітет. Не дивлячись на те, що я була в суспільстві я відчувала себе дуже самотньо. Однокласники наче намагалися мене зрозуміти, але не розуміли нічого.

Було багато некоректних та нетактичних, на мій погляд, питань, на які я не хотіла відповідати. Тому було прийнято рішення вивчатися тільки в українській школі.

Прийшлось розлучитися і з танцями. Я опинилася в Болгарії, а мій партнер з танців – в Румунії. Ми спілкуємось, але танцювати дистанційно неможливо. Ми не втрачаємо віру і сподіваємось знов танцювати разом. Зараз я студентка коледжу, але, на жаль, знайомство та спілкування з однокурсниками, також як, і навчання відбувається дистанційно.

Я, як і всі, мрію про мирне життя в моїй рідній Україні. Хочу повернутися до свого улюбленого міста, пройтись по тихим та неповторним вулицям Одеси, зустрітися з друзями, ходити до коледжу на навчання, відвідувати свій найулюбленіший танцювальний клуб «Мегаданс».

Дуже сподіваюсь, що моя мрія скоро збудеться!