Наше село знаходиться дуже близько до бойових дій, тож ми чули і бачили, як ракети летіли на Миколаїв. Ну, і з Каховки і з Херсону нам було дуже чути.
Страшно, як обстрілюють. Удари були поруч, у Снігурівці. І в нас в селі перед тим, як окупувати, залітали літаки і кидали бомби. Ми були в окупації місяця два, потім я виїхав.
Проїжджали чотири російських блокпости, на кожному з них росіяни перевіряли, телефони дивилися. Ну, я вже про це все знав, тож повністю на телефоні все удалив, щоб він був без номерів і без нічого, то нормально вийшло виїхати. Повернувся, коли нас звільнили.
Я займаюся перевозками зерна, то дещо з техніки викрали окупанти. А решту постріляли, порозбирали, знищили, дуже пошкодили.
Двоюрідні брати й сестри роз'їхались. Сестра виїхала до Польщі, тому що вона була вагітна, вже десь там родила дитину. А батько мій тут був, аж поки не звільнили.
Хочу жити в мирній Україні, вільній незалежній, працювати. Найбільша мрія - щоб закінчилася війна перемогою, щоб не бачити тут чужинців.