Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Наталія Миколаївна Гайоха

«У приміщенні було страшно перебувати, тому що постійно було чути свист»

переглядів: 397

До початку війни я мешкала у Краснодонському районі Луганської області. У квітні 2014 року зрозуміла, що в Луганську все змінилося. Ми жили неподалік митного поста «Ізварине». Почалися обстріли. Я працювала на електропідстанції, одного разу приїхала на роботу, але все було закрито. Люди збиралися та виїжджали. У приміщенні було страшно перебувати, тому що постійно було чути свист.

Я ніде не ховалась. Ті, хто народився під час Другої світової війни, говорили, що найбезпечніше місце – під стіною на вулиці. Так ми жили в липні 2014 року.

У магазинах продукти ще були, проте працював лише один банк. 31 липня дуже бомбили. Я поїхала до родичів у Рубіжне, транспорт ходив уже погано.

Син і донька виїхали раніше, вони потрапили до Вінниці. Я приїхала до них, і з того часу ми залишаємося тут. Думали, що виїжджаємо на два тижні, а виявилося – надовго.

У Вінниці багатьом дали гуртожиток, дітей навіть без документів прийняли до школи. Звикли тут жити. Онук працює в університеті.

За цей час додому я не їздила, а донька їздила забрати дитячий одяг. Там все розбомблене, вікна вибиті.

У приміщенні було страшно перебувати, тому що постійно було чути свист

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Ізварине 2014 2021 Текст Історії мирних жінки 2014 переїзд обстріли втрата роботи безпека та життєзабезпечення житло 2021
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій