Коли поруч розриваються снаряди, ми вже не панікуємо. Ми просто спускаємося в підвал, і діти навіть не питають, навіщо це потрібно. Розуміють: це треба для того, щоб не вбило осколками, снарядами.
У нашому укритті завжди є запас води та продуктів, адже просидіти тут можна добу й навіть довше. У погребі не раз рятувалися від смерті, а у дворі вже набралася купа уламків.
У мене Дарина – рідна дочка, а Ігоря і Валеру ми взяли під опіку. Їхня мати, моя сестра, позбавлена батьківських прав. Я з чоловіком багато працюю, але грошей не вистачає навіть на харчування.
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.