Всю окупацію я залишалась вдома. Під час обстрілів ночувала у погребі. Всією сім’єю ми вирішили залишатись, бо не було коштів на евакуацію. Також я боялась що все майно розграбують мародери. Продуктів і ліків у селі не було. Мешканці ділились всім, що було на той момент. Після визволення села обстріли не зменшились, і зараз я чую постійні вибухи.
Вже знаю, куди та звідки стріляють. Снаряди падали поряд із хатою, вилітали вікна.
Діти дуже боялись. Сподіваюсь, що війна скоро закінчиться і мої діти житимуть у мирі.
