Мені 61 рік. Проживаю в селі Євгенівка Снігурівського району Життя було непогане до війни. Працювала, зараз на пенсії. В мене п’ятеро дітей.
В перший день мені зателефонувала донька і сказала: «Мамо, ти чула, що війна?» Ну, я перелякалася. Окупанти зайшли до нас 18 березня, то ми жили в окупації аж до 9 листопада. Я нікуди не виїздила. З сином вдома була. Страшно було, але пережили.
Під час окупації ми без води були, без світла, без хліба. Нічого їсти не було. Добре, що картопля була своя.
Як росіяни по нас стріляли, дуже страшно було.
Коли ми дізналися, що Снігурівку звільнили, це був дуже щасливий день. Нас звільнили - то тепер нам дають гуманітарну і медичну допомогу.
Думаю, що війна довго буде - все одно до нас зараз прилітає. І на Пасху прилетіло в сусіднє село. Довго ще ми будемо з цією заразою боротися.
