У перший день війни я перебувала в Маріуполі. Відразу виїхала до рідного села, де пів року прожила в окупації. Я не могла повірити, що бачу на вулиці техніку із зет символікою. Росіяни поводили себе по-хамськи, на людей наставляли автомати заради розваги. 

Без світла, води та газу я виживала у скрутних умовах. Хліб привозила місцева влада потайки, ми одну буханку ділили на декількох людей. Магазини були порожніми. На ринку ціни були недоступні. 

Довелося виїхати з села, бо була загроза життю. Дорогою машину обстріляли, але я з родиною вижила. 

Зараз я живу в Запоріжжі. Сподіваюсь на перемогу, бо мої обидва сини на фронті. Мрію про мир та спокій.