В перший день війни Людмилі привезли доглядати двох онуків. Жінка ніколи не забуде, як діти, почувши вибухи, змайстрували собі намет, в якому ховалися. За першої нагоди Людмила, яка до того часу ніколи не була за кордоном, вивезла онучат до Німеччини. Травма війни так вплинула на дітей, що, навіть в безпечному місці, почувши гучні звуки, діти падали на землю, закриваючись руками. Туга за батьківщиною і рідними взяла верх і Людмила повернулася в рідний Житомир. Жінка ще з 2014 року почала плести шкарпетки для фронту, не переставала це робити за кордоном, а по поверненню подвоїла свої зусилля. “Я хочу підтримати наших військових своїм теплом, - каже Людмила, - бо в цих шкарпетках – частинка мого серця”.