Мешканка Станиці злякалася перших обстрілів селища, хоча чоловік заспокоював, що це можуть бути залпи салютів. Проте дива не сталося і снаряди падали дедалі ближче до будинку Льовочкіних. З 2014 року вони нарахували 11 боєприпасів, що приземлилися у дворі. Осколками та вибуховою хвилею у будинку винесло всі вікна.
Пам'ятаю, як у нас почалася війна. Я того дня тільки поговорила по телефону з подругою з Києва, як опівночі почали стріляти. Чоловік якраз із річки повернувся, я говорю: «Це війна». І почала плакати. А він заспокоював мене, мовляв, це салют пускають. Це був початок. І ось по сьогодні живемо в страху.
У нас у дворі впало 11 снарядів. Вікна всі перебиті. Минулого року пожежа була, сусідський будинок спалахнув. Паркани все погоріли. Сидимо, як на пороховій бочці. І хоч би дали шиферу б/в, щоб хоч огорожу поставити, а то вже спокійно лисиці ходять. До війни було все гаразд, а зараз страшно.
Хочеться, щоб війна закінчилася швидше. Я не можу навіть у Щастя поїхати на могилки до батьків. Вже стільки років там не була.
