Єва Шиндлер, 8 клас, Біляївський ліцей №2

Вчитель, що надихнув на написання есе - Славова Алла Василівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

З початком війни життя змінилося не тільки в країні, а й у нашій родині. Тривоги, паніка, метушня - все це змінило життя кожного - від і до. Стали постійні походи до бомбосховища, безсонні ночі, нові очікування, тяжкі дні.

Найскладнішим моментом стала розлука з батьком. Це було не тільки боляче, а й тривожно, адже він поїхав на роботу на невизначений час. Це могло бути рік, два роки, а то й три, допоки не закінчиться війна.

Важче всього було нашій матері. Вона почала частіше бути на нервах, частіше на телефонному зв'язку з рідними, стала тривожнішою. Згодом почала хворіти, та це теж додало труднощів не тільки фізично, а й морально. 

Ми почали більше приділяти увагу один одному: питати за моральний та фізичний стан, допомагати один одному, піклуватися. Нам з мамою довелося співпрацювати разом: навчилися лагодити меблі, стали розумітися в різних приладах…

Уся наша родина стала більш самостійною. Тато, знаходячись на роботі, навчився готувати собі їжу. Він став уважнішим до проблем у сім'ї й не тільки.

Мама знайшла вихід, як татові передавати харчі та одяг, адже усе він просто не зміг із собою привозити. Старший брат почав заміщати тата. Допомагав по хатнім справам, виконував чоловічу роботу, але після його від'їзду усю роботу ми почали робити самостійно з мамою. 

У 2023 році почалися масові від'їзди українців за кордон чи в іншу область нашої країни. Багато хто просто залишали своїх улюбленців або прив'язаних у дворі, або просто закритими у ньому, чи взагалі викидали на вулиці. Так почалася історія мініволонтера моєї мами. Вона, полюбляючи тварин, почала купувати їм їжу і годувати їх.

Купувала матеріали для котячих і собачих будиночків і ми кожного вечора їх майстрували самостійно, аби тваринкам було тепло й затишно.

Але нашій місцевій владі не сподобалася така ідея, адже вони сказали, що це дурниці і ці малі хатинки усім заважають. Тому, згодом, нам довелося їх позабирати додому. Моя мама ходила до мера нашого міста і намагалася досягти того, щоб можна було поставити все ж таки ці хатинки, але все було марно.

Ці тваринки досі не мають своїх захисних будиночків від дощу, снігу, холоду. Через такі події у нашій родині з'явилися дві нові собаки, яких ми забрали з вулиці, адже нам було їх шкода.

Наш тато почав теж підгодовувати різних безхатніх собак, хоча до цього часу він вважав все це дурницями та порожньою розтратою грошей. У цьому ж році наш тато почав вже їздити кожного дня з дому на роботу. Ми частіше бачилися, розмовляли один з одним і стали більше цінувати проведений час разом.  

Через півтора року знов почалися скрутні часи. Нашому татові довелося знову жити на роботі, адже стало мало пропозицій та завдань і на дорогу щодня витрачалося багато коштів. Тому стали допомагати друзі - військові  і волонтери (щира їм за це вдячність), добиратися до роботи, повертатися додому. Він став менше переживати за своє життя і мама наша також, нарешті, заспокоїлася.

Ми почали їздити до тата на роботу, на прогулянку до моря влітку і відпочивати від усієї військової метушні.

Зараз, в цей час, у нашій родині є також проблеми, але вони не зрівняються з тими, які нам довелося пройти напередодні. Тому ми з легкістю вирішуємо і проходимо їх разом. В нашій родині почалися сумісна допомога та взаємопідтримка. Брат знайшов собі невістку; вони з моєю мамою стали хорошими друзями, які часто спілкуються. Все стало тихо і спокійно. 

Безперечно, краща сила - це сила сім'ї і її величі, коли ми допомагаємо один одному і не кидаємо у скрутні хвилини. А також, людяність. Коли ми розуміємо всіх і допомагаємо тим, кому це потрібно.

На жаль, це не завжди буває так, бувають і люди-протилежності, які вважатимуться краще для більшості, в планах котрих незаплановано допомагати іншим. Але я сподіваюся, що є хоч невелика частина людей, які зможуть перевернути увесь цей світ протилежних нам постатей.

Хоч нашій країні зараз тяжко, люди в ній - сильні й незламні. Вони зможуть усе, навіть якщо з ними буде незгодна уся країна і влада. І я в це вірю. Це найсильніше, що може бути в людях - це незламність. 

Я хочу, щоб вона була у всіх, незалежно від життєвих обставин.