Ми жили в Пологівському районі, я трудилася медичним працівником у селі, а чоловік – трактористом. У нас двоє синів, вони вже дорослі.

Вранці ми ввімкнули телевізор і почули, що почалася війна. У село зайшла російська техніка. Росіяни побули в нас десь тиждень, а потім поїхали і знову повернулися. Шокувало їхнє ставлення до нас. Те, що росіяни роблять із нами, найбільше шокує. Поки ми були вдома, не було світла, зв’язку, води. Ми не знали, як зв’язатися з рідними. 

Чоловік мій воював в Афганістані. Він знає, що таке війна, і дуже тяжко все це переносить, тому ми й виїхали.

Коли ми виїхали, росіяни заселилися в наш дім, а потім усе звідти вивезли. Сусіди сказали, що залишилися тільки меблі.

Ми приїхали в місто, і тут нам допомагають різні гуманітарні проєкти. Ми ходили брати допомогу. До того ж ми тут із дітьми живемо, тому нам легше. Катастрофи в нас немає.

Ми всі віримо, що в цьому році війна закінчиться.