У 1986-му Тетяна рятувала постраждалих від вибуху на Чорнобильській АЕС. 36 років по тому – тих, по кому вдарило вторгнення ворога у Київську область. Навіть думки не було виїхати – вона знала, що має допомагати людям. Лікар-анестезіолог в Охамадиті, Тетяна памʼятає, як в перші дні в операційній скло тремтіло від вибухів.

Далі – переїхали у більш безпечне місце. Добиралася на роботу пішки, витрачаючи дві години. А вдома чекав чоловік, якому потрібно була ставити крапельниці, та важка мама, якій також був потрібний догляд. Усе це поєдналося в нескінченній, здавалося, боротьбі за життя людей. Були і сльози, коли на операційному столі опинявся хлопець віком, як донька Тетяни, зі страшними пораненнями. І величезні черги в аптеки, щоб придбати необхідні ліки. 

Але, зрештою, Тетяна впоралася тоді, продовжує рятувати людей і зараз. Надихають її колеги з їхньої лікарні, які знаходяться на фронті. Вони є для Тетяни прикладом стійкості та самовідданості.