"В мене був такий зошит, куди я записувала, коли і від чого померла людина"

Світлана Лобода щоразу виходила з дому із повними кишенями ліків. Лікарка знала: обов'язково зустріне на вулицях окупованого міста пацієнтів, кому ці медикаменти врятують життя.

Після того, як російські військові захопили Тростянець, місцевий Центр первинної медичної допомоги працював “підпільно”. Сімейні лікарі надавали допомогу пораненим та хворим там, де проживали самі. Вели облік померлих та загиблих серед населення. Через обстріли важко було дістатися кладовища. Тож людей ховали на городах та подвір'ях.

Під час окупації постраждав і сам медичний заклад. Російські військові повибивали двері та вікна, викрали оргтехніку, приладдя, автівку. Значні ушкодження отримали й фельдшерські пункти у селах.

Після деокупації до лікарів звернулося чимало пацієнтів із наслідками знущань та катувань.