Історії, які ви нам довірили
У липні 2014 року ми виїхали з Донецька, оскільки почали бомбити.
Коли їхали, довелося зупинитися на блокпості за великою плитою, і ми там простояли кілька годин через те, що в машину запросто могла прилетіти міна.
Коли все більш-менш закінчилося, ми поїхали до бабусі в село, у Старомлинівку. Ми там прожили півтора чи два роки.
Мама працювала в Донецькому обласному центрі зайнятості держслужбовцем. Її організація переїхали до Краматорська. Спочатку мама поїхала до Краматорська одна, через п’ять місяців ми переїхали до неї. Було дуже мало грошей. Ми знімали квартиру. Вона була в жахливому стані, із радянським ремонтом, усе розвалювалося. Один раз мене ледь не вбила шафа, вона була дуже старою. Ми там жили півтора чи два роки.
Потім ми переїхали на іншу квартиру, вона була вже трохи краще, але все одно це була не ідеальна квартира. Так ми прожили три роки. Після цього ми переїхали в дуже хорошу квартиру, живемо в ній і зараз.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
