У перший день війни я була шокована, що бомблять Україну. Жила на восьмому поверсі, тому переїхала до батьків, аби врятувати дітей. Не було води та світла. Снаряди прилітати в будинки. Після прильоту знесло дах у будинку батьків. Після цього я виїхала з дітьми в Польщу. Психологічно вирішитись було важко. Ми їхали потягом дуже довго, дітям було дуже важко. Ми взагалі не розуміли, куди їхати. Потім я повернулась в Україну. Не змогла бути далеко від батьківщини. Зараз орендую житло в Запоріжжі. Сподіваюсь, що скоро настане мир. Хочу, аби закінчилась війна.