Зеленська Діана, 16 років, учениця 11 класу КЗО «Спеціалізована школа №115» ДМР
Вчителька українсько мови та літератури - Губаренко Інна Анатолівна
Конкурс есе на тему: "Війна в долі моєї родини"
Війна. Чи думали колись ми, що це слово стане буденним у нашому вжитку. Не думаю, що хтось, колись міг передбачити, що у двадцять першому столітті будуть відбуватися такі криваві події на території незалежної держави.
Напередодні повномасштабного вторгнення я захворіла, через це останні мирні дні я не ходила до школи, про що потім жалкувала. Вранці прокинулася, не було ніякого поганого передчуття, мій стан покращився, і вже в понеділок 28 лютого я повинна була йти до школи. Мама була на роботі, а тато вдома, першими його словами були: "Доню, почалася війна". Звісно ж, спочатку я подумала, що це якийсь невдалий жарт, але вже через секунду побачила новини, було вже не до жартів.
Перші дні війни були схожі на "день бабака", кожен день однаковий: погана погода, погані новини, поганий настрій.
Все життя пішло шкереберть, ніяких планів, ніякого майбутнього (як тоді здавалось).
Усвідомлення війни прийшло, коли я побачила перші зруйновані будинки, сім'ї, долі.
Якими були відчуття? Почалась істерика, було нерозміння ситуації, неприйняття, і лише одне питання постійно повторювалося в думках: "За що?!"
Які зміни відбулися в житті? По-перше, зовсім не було настрою, постійна апатія і небажання жити. По-друге, постійний страх за своїх близьких і рідних. Трохи згодом з'явилося чітке розуміння , що в будь-який момент моє життя може закінчитися, тому потрібно радіти кожній миті. Також у перші два тижні я відмовилася від російських продуктів, перегляду відео російських блогерів тощо. Звісно ж, розчарувалася в тих, хто підтримав не нас, українців, а країну-агресора.
Найбільше приголомшило мене те, наскільки люди можуть бути підлими і жорстокими. Скільки людей здавалися цікавими, добрими, але все виявилося не таким райдужним, просто справжня зрада й розчарування.
Для мене мир - це найважливіша цінність цього часу, яка обов'язково в нас з'явитися, просто треба додати зусиль. Раніше ми цього не цінували , але все відбувається не просто так і має певну мету. Життя складається з уроків і випробувань, потрібно просто прийняти це, хоч це й дуже складно. Наші герої роблять усе задля нашого блага.
Не забуваймо "донатити" ЗСУ.
Слава Україні!