«У лікарню привезли поранених у морі крові»

На початку війни Оксана Підмогильна працювала у лікарні. Ніколи раніше не бачила одразу стільки крові, як після першого бомбардування. Досі загиблих чи померлих родичів місцеві жителі ховають на «чужих» цвинтарях, бо могили їхніх предків тепер опинилися на лінії розмежування.

До війни у ​​нас у селищі та серед ночі було нестрашно, люди ходили. Пісні співали, що вихідні весілля були.

У нас війна трапилася 23 липня 2014 року. Перший такий реальний страх виник, коли над нами літаки пролетіли. Корів на пасовищі повбивали, були людські жертви, поранені, люди у нас багато постраждали. Я ще тоді у поліклініці працювала. Пригадую, як привезли поранених у морі крові.

Для нас проблема – цвинтарі. Нас туди не пускають на могилках повбирати, бо лінія розмежування там. Багатьох людей уже поховали на різних цвинтарях.

Автобуси не ходять як раніше. У нас поряд із селищем містечко Світлодарськ, але з ним немає повідомлення.

Військові дії сильно позначилися на здоров'ї, постійно стрес, тиск скаче, нерви розхитані, живу на заспокійливому. Будь-якого шуму боюся.

У війну у мене на руках мама була хвора. Їй надавали набори продуктів від Фонду Ріната Ахметова. Спасибі їм велике, рятували. Олія, крупи, ми всі їли; мама їла і їй подобалося. І головне – давали всім пенсіонерам без жодних довідок.

Мрію, щоб мир був. Щоб не боятися ходити вулицями, щоб знову жити було безпечно, як до війни.