Людмила все своє життя прожила в Бахмуті. Залишилися теплі спогади про улюблену роботу на Артемівському заводі кольорового скла. Вона була майстром-видувальником: власними руками створювала келихи, графини, фужери. Завод мав світове визнання, а його музей зберігав справжні шедеври. Тепер усе це знищено. «У нас нічого немає, усе знищено. Ні будинків, ні підприємств», — каже Людмила. Її власне житло також не пережило війну — дім зрівняли з землею. «Ми вийшли з Бахмута з одним рюкзаком. Усе залишилося там, навіть документи згоріли», — розповідає жінка. Але попри втрати, вона намагається рухатися вперед і сподівається знайти новий дім у центральній Україні.