На момент російського вторгнення я була у друзів.

Найбільше шокували сирени. Транспорт майже не працював, важко було дістатися додому. 

Завжди купляю про запас каші, макарони та цукор. Щоправда довелось згадувати рецепти хліба, добре, що вдома була мука.

Ми з рідними живемо по різні боки Дніпра. На початку війни ставили блокпосты, виставляли металеві їжаки, транспорт через мости майже не їздив.

Все що могли це зідзвонюватись і питатись як справи рідних. 

Сусіди допомагали та піклувались про батька, до якого не було змоги дістатись. 

На початку війни працювала на заводі. Зараз вже на пенсії та на лікарняному. Під час тривоги намагалась дістатись укриття, поступилась, впала, отримала перелом ноги зі зміщенням, довелось робити операцію.

Тепер довго потрібно довго лікуватись та відновлюватись.

Дякувати Богу горе оминуло мою родину. Сподіваюсь з моїми рідними й надалі буде все добре.