«У квітні 2014 року стало зрозуміло, що ситуація затягнеться»

Коли у квітні 2014 року в Горлівському міському управлінні поліції сталися сутички та з’явилися люди зі зброєю, стало зрозуміло, що все затягнеться. Я працювала в Управлінні праці та соціального захисту населення, займалася чорнобильцями. У мене був знайомий чорнобилець з Абхазії, він сказав, що їде з міста, бо в них таке вже було.

Ми з родиною виїхали до Кривого Рогу, бо туди з Донецька переїхав університет, а дочка поїхала за ним.

Спочатку ми були в Бердянську, бо більше нікуди не йшли автобуси, але це дуже дороге місто. Потім поїхали до Святогірська, перебували в дитячих таборах. Після цього в жовтні повернулися, зібрали речі та вже в лютому наступного року виїхали.

Батьки залишалися вдома під час активних бойових дій. Вони дотепер там проживають, бо в їхньому віці важко кудись переїжджати. Періодично ми зустрічаємося у Святогірську. Весь переїзд для нас пройшов легко у порівнянні з іншими. Я займаюся громадською діяльністю, тож чула різні страшні історії, але нас Бог милував.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/