«Увесь театр бойових дій розгортався на моїх очах»

Для мене війна на Донбасі почалася з весни 2014 року. Я тоді був у Донецьку. Почалося все з незрозумілих людей зі зброєю, які пересувалися Донецьком на битих «дев’ятках» і встановлювали свої нові правила. Початком війни стали перші вибухи в Донецьку, які я почув, перші обстріли, перші бойові дії.

Коли побачив цих озброєних людей, як тільки почув перші вибухи, побачив перші блокпости на дорогах із незрозумілими людьми – зрозумів, що наше життя змінилося.

 З огляду на те, що я перебуваю поблизу лінії розмежування, практично весь театр бойових дій розвертався на моїх очах. Бачив віддалено, щоправда, вибухи снарядів, спалахи, але якщо видно було не дуже добре, то чутно було все чудово, аж до відчуття вібрації. Було нерозуміння того, що відбувається і що буде відбуватися далі.

Найбільше запам’яталося кілька подій. Наприклад, потужний вибух у Донецьку. Я тоді був у магазині, і почувши вибух, навіть трішки присів. Потім піднявся до себе в навчальний заклад і там на партах була штукатурка зі стелі. Це одна з найбільш пам’ятних подій.

Наш університет перемістився в інше місто, і я переїхав із Донецька слідом за університетом на підконтрольну територію України. Але я себе не відчуваю в цілковитій безпеці. Тому що лінія розмежування досить близько знаходиться, а обстановка може змінитися в будь-яку мить.

Багато міст, які знаходяться поблизу лінії розмежування, за пару кілометрів від лінії фронту, на них дуже складно дивитися, тому що деякі квартали знищені, стерті з лиця землі, там немає нічого живого, одні коробки від зруйнованих будівель.

Не буду говорити, що я мрію про закінчення воєнних дій, тому що це залежить не від мене. Просто, щоб активні фази не продовжувалися, і нікуди далі ці військові дії на іншу територію не поширювалися.

Щастя – коли на душі відчуваєш тепло, добре, безтурботно, ось це, напевно, щастя.

Найціннішим і важливим були й залишаються близькі, родичі, друзі, їхня підтримка. Розуміння того, що, якщо є певні справи, не потрібно їх відкладати в довгу шухляду. Тому що може статися так, що плани кардинально зміняться і не вдасться зробити те, що давно планував.

Я навчився бути більш спокійним до раптово мінливих подій. У цьому допомогла війна і зараз допоміг коронавірус. Є події, від яких ми не залежимо, до яких ми повинні підлаштовуватися.