Косарєва Олександра, Комунальний заклад «Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж», 2 курс, відділення «Початкова освіта»

Викладач, що надихнув на написання есе — Марінова Феодора Андріївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

1000 днів війни — це страшна цифра, майже три роки…
Це тисячі зруйнованих життів, родин. Майже три роки ти щодня читаєш новини, чуєш ці повітряні тривоги, обстріли, приліт… Це якийсь страшний сон, який не закінчується.

Мій шлях — це усвідомлення, що це вже інша реальність, що більше немає нормального життя, яке було раніше…

Спочатку я не вірила, і до останнього не хотіла вірити, що почалася війна. Коли я почула перші вибухи, були приліти, я бачила, як наші воїни збивають ракети, шахеди — мені тоді було дуже лячно за моє життя і моїх близьких. Кожну ніч ми прокидалися і ховалися, було дуже страшно чути це все. Кожен день був схожий на попередній…

Проте війна затягнулася, і нам усім довелося звикати до нових умов і нового життя. Усі плани, мрії на майбутнє зруйнувалися. Але життя продовжується, треба рухатись далі… Тяжко було, але ми звикли, ми змогли пристосуватися і жити далі.

За цей час я навчилася цінувати кожні хвилини свого життя, і кожні моменти, які зі мною відбуваються, радіти кожному дню, що він нарешті настав. За ці роки я подорослішала, і розумію, за що наші захисники і захисниці борються. Я навчилася цінувати моменти спокою і миру.

Ці 1000 днів навчили мене підтримувати, бути співчутливою, цінувати кожну мить свого життя, і головне — допомагати нашим захисникам і захисницям. Бо разом ми сила! Я дуже мрію про мир в Україні.

Слава Україні! Героям слава!