Невідніченко Віталіна, Комунальний заклад «Білгород-Дністровський педагогічний фаховий коледж», 2 курс, відділення «Дошкільна освіта»

Викладач, що надихнув на написання есе — Морозова Людмила Сергіївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Війна — це слово, яке раніше для мене було лише історичною згадкою, але це — до того моменту, коли вона стала реальністю нашого сьогодення. Кожен зустрів її по-різному: з тривогою, переживаннями, зі страхом, але з вірою у перемогу, надіями та мріями у кращі часи… Тисяча днів війни стали випробуванням для кожного з нас на стійкість, на людяність, на міць.

Я навчаюся у педагогічному коледжі, і мої плани на майбутнє раптово змінилися. Війна змусила замислитися про справжню роль освіти.

Бути вихователем зараз — це не лише давати знання, але й підтримувати та виховувати молодь, яка стане майбутнім нашої країни. Моє навчання набуло нового сенсу: це не просто підготовка до професії, а можливість зробити свій внесок у відбудову України.

За цей час я зрозуміла, що тисяча днів війни — це також тисяча днів єдності українського народу.

Кожен робить свій внесок у перемогу: хтось — на передовій, хтось у волонтерстві надає допомогу тим, хто цього найбільше потребує. Війна навчила цінувати кожен момент, підтримувати тих, хто поряд, ніколи не втрачати віру і йти лише вперед.

Мій шлях — це маленька частина великої історії народу, шлях віри і любові до своєї країни.