Прокинулися від сильного поштовху. Подивилася у вікно, а над Мар’їнкою стояла така заграва... У мене будинок знаходиться саме на кільці, і видно Мар’їнку.
Намагалася додзвонитися колишнім колегам із газової служби. Вони всі плакали. Цю ніч, із п’ятниці на суботу, ми провели в підвалі магазину, нас туди забрали знайомі. У той час у мене було троє дітей, я чекала на четверту дитину. Ми просиділи там до одинадцятої ранку суботи; чули, коли бомбили аеропорт, було видно, як щось вибухало.
Незабаром я поїхала на місяць до Криму, а в серпні переїхала в Селідове. Не можу з упевненістю сказати, що відчуваю себе в безпеці. З одного боку – так, з іншого боку – ні. Не знаєш, що завтра буде.
Допомагала гуманітарна допомога, яку ми отримували з 2014 року від Фонду Ріната Ахметова, ЮНІСЕФ, «Карітас» і Червоного Хреста. Це була хороша підтримка, допомагала виживати. Усі намагалися чимось допомогти. Навіть мирні мешканці хто чим міг, той тим і допомагав іншим.
.png "Імена")
