Мені 71 рік. Я живу у Кривому Розі. До мене приїхав брат з Маріуполя. Йому 73 роки. Ще на початку війни друзі вивезли його в Запоріжжя, а далі він добирався сам. Приїхав без нічого. Усе, що мав, залишилося в Маріуполі. Його будинок поки що цілий. Брат дуже важко переживає переїзд. Я допомагаю йому, чим можу. Він отримує допомогу від держави. 

Мої діти з онуками п’ять діб їхали на Захід України. Вони вже повернулися. Я маю родичів з Харкова, Запоріжжя, Донецької області, які постраждали від війни. 

Мене найбільше шокує те, що російські військові поводяться по-звірськи. А також те, скільки щодня гине наших людей, військових і цивільних. Війна навряд чи швидко закінчиться, але я впевнена у нашій перемозі.