Я була вдома, збиралася на роботу, коли несподівано в наше місто Очаків прилетіли дві ракети. Почалася паніка, люди кричали та втікали… Я увімкнула телевізор, і всюди були новини про повномасштабне вторгнення до нашої держави.

На початку війни основна проблема була в тому, що багато магазинів були зачинені, а ті, що відчинені, не мали необхідних продуктів харчування та питної води. Також не було можливості зняти готівку з банкоматів.

Війна вплинула на те, що ми були змушені з дитиною залишити нашу домівку і переїхати в безпечне місце. Залишили нашого чоловіка і тата там, а самі втекли подалі від обстрілів, захищаючи життя дітей, оскільки ми чекаємо на поповнення.

Звільнення наших окупованих міст та сіл. Коли ти бачиш щасливі очі людей, які пережили цей жах, це не може не приносити радість.

Через війну та вагітність я втратила роботу. На даний момент отримую виплату ВПО на себе та дитину, але хотіла б повернутися до роботи за фахом.

Уламки від РСЗВ та ракет нагадують нам неприємні спогади про поранення.

Але віра в ЗСУ та нашу перемогу допомагають розганяти погані думки.