Я була вдома в Херсоні. 24 лютого нас дуже сильно бомбили, а ми проживали біля Чорнобаївського аеропорту. Було дуже страшно. Херсон тримав оборону, але ці прокляті орки захопили наше місто.

Труднощі виникали, коли окупанти проводили обшуки вдома та змушували робити російський паспорт. Але ми не підкорювались їм і вірили, що нас визволять. Коли наші ЗСУ зайшли в місто - це був щасливий день для нас, і це неможливо описати, яка радість переповнювала нас, херсонців. Зараз місто постійно обстрілюють, але ми віримо в перемогу. Херсон - це Україна!

Виникали проблеми з водою, але нам допомагали волонтери, які підвозили воду і надавали гуманітарну допомогу, гарячі обіди. Ми дуже вдячні всім, хто не залишив нас в цей важкий період.

Я похоронила свого єдиного сина, і зараз сама виховую свого онука, якому 14 років.

На жаль, зараз немає роботи. Через постійні обстріли підприємство не працює. А мій будинок пошкоджено внаслідок війни.