Я була на роботі, працювала на залізниці у місті Авдіївка оглядачем вагонів. Дуже шокувала думка про те, що вдруге довелось бігти зі свого рідного міста, у невідомість.

Коли місяць сиділи у підвалі свого будинку, то почалася нестача води і їжі через сильні обстріли.

У мене не велика родина, але є бабуся стара 94 роки, яку дуже важливо було вивозити, і ми всі живемо разом.

Коли ми приїхали у Дніпро, нас тепло зустріли волонтери, але я дуже хочу повернутися додому.

У дитини є іграшка, яку ми забрали під обстрілами, повертаючись за нею.