Цар Надія

9 клас, Устянський ЗЗСО 1-2 ступенів

Вчителька, що надихнула на написання – Якимишин Зоряна Володимирівна

Моя Україна майбутнього

Ми живемо у прекрасній державі Україні. Саме тут наймилозвучніша мова, найпривітніший народ і найкращі краєвиди. Попри це все, нелегка доля спіткала нашу країну. Здобуття незалежності, яку ще колись виборювали наші прадіди, зараз виборюємо і ми.

Починаючи ще з давніх-давен, нашу державу хотіли розділити, захопити, знищити, але українці як стояли горою колись, так стоять і зараз.

Ми пережили здобуття Незалежності, Помаранчеву революцію, Майдан і зараз об’єднано стоїмо проти росії. У дві тисячі двадцять другому році в нас розпочалася повномаштабна війна, яка не розділила українців, а навпаки - ще більше об’єднала. Сусіди, люди з інших областей, захисники та переселенці, з якими до війни ми не були знайомі, стали нам як рідні.

Кожного дня вся країна переживає за долі навіть незнайомих людей, саме це і свідчить про наше справжнє об’єднання.

Військові тримають лінію оборони на Сході, волонтери кожного дня шукають різні речі для військових і ВПО, прості люди допомагають своїми донатами, Захід з відкритими обіймами приймає переселенців. У цьому полягає міцність і сила моєї країни.

Наразі Україна страждає від окупації, знебарвлена, зранена і знесилена. Але я вірю, що війна закінчиться, ми відвоюємо кордони нашої держави, і вона розцвіте по-справжньому.

Якою ж я бачу свою Україну у майбутньому?

Що ж, це важке питання. Я сподіваюсь, що в моїй країні настане мир, закінчиться війна, і військові повернуться додому до своїх сімей. Я вважаю, що кожен українець стане набагато свідоміший. Ми перейдемо повністю на українську мову і усвідомимо її важливість. Всі почнуть серйозніше і відповідальніше ставитися до історії України, адже “хто не знає минулого, той не вартий майбутнього”. Щодо архітектури, я сподіваюся, наша молодь стане справжніми спеціалістами своєї справи. Разом ми зможемо повністю відновити Україну. Не тільки відбудувати те, що було, а зробити так, щоб у великих містах були красиві багатоповерхівки з озелененими околицями, чистими вулицями і скверами. У селах, щоб виднілися симпатичні будиночки з акуратними мінігородами і рівними дорогами, які простягаються до містечок і великих міст.

Також ми відкриємо багато історичних і літературних музеїв, щоб більше ніхто ніколи не забував про свою культурну і літературну спадщину. А ще, щоб наступні покоління не допустили такої великої помилки, як ми, і щоб їм не довелося так само, як нам, виборювати свою незалежність. Ну і просто для того, щоб свідомих українців було набагато більше, ніж є.

Я вважаю, що ми зможемо повністю відновити економіку нашої держави. Для того, щоб народові України не довелося важко трудитися, а за свою працю отримувати те, на що неможливо прожити. Щоб люди не виїжджали закордон, залишаючи своїх дітей, для того, щоб заробити. Щоб пенсіонери жили комфортно, і ні в чому не обмежували себе, а не рахували копійки і дні, скільки їм залишилося прожити на ці гроші.

Свою країну у недалекому майбутньому я бачу у складі вільних, незалежних європейських держав. Адже вона достойно проходить шлях, на який давно заслуговує, дякуючи нашим захисникам і захисницям.

Слава Україні! Героям слава!