Нікора Марина Сергіївна, вчителька української мови та літератури Чистоводненської гімназії з дошкільним відділенням

Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області

«Моя Україна майбутнього»

За останні пів століття український народ бачив і пережив те, що не бачила і не переживала жодна нація в світі за останні роки. На наших очах геноцид  українського народу. Окупована Буча та Ірпінь, жорстокий Ізюм та голодний Маріуполь. Розбомблені культурні пам’ятки, що стояли тисячоліттями.

Наша нація сильна, як ніколи. Ми знаємо, що робити під час сирен, як надавати першу допомогу, як не боятися. Я мрію про час, коли більше не буде сирен. Коли не треба буде ховатися у бомбосховищі. Мрію про Перемогу. Її будемо святкувати усім світом! Уявляю міжнародний флешмоб: одягнуті у вишиванки українці усього світу  вшанують героїв війни, запалять свічку. Прикладуть долоню до серця, тихенько прошепотівши: Героям Слава!

Україна після війни розквітне.  Ми відбудуємо кожен будинок і посадимо багато квітів, встановимо меморіали героям у кожному місті України. Це все буде після війни. Наша країна залишиться цілісною та суверенною, адже кожен з нас патріот, справжній українець, що готовий віддати життя заради своєї Батьківщини.

Влада обов’язково почне їх відбудовувати, а я планую відвідати Національний літературно-меморіальний музей Г. С. Сковороди, що його розбомбили російські орки, артилерія окупантів поцілила по музею Григорія Сковороди. Удар був прицільним – снаряд влучив просто в дах будівлі.

За мить спалахнула пожежа, яка випалила музей зсередини. Талановиті, молоді, сильні, незламні, вмотивовані та безстрашні українці змінюють історію сучасної України. Незалежність – це найперше мова, вона є таким же важливим символом, як прапор, герб і гімн. Інтелектуально - культурний розвиток в контексті української мови після війни виступає як національний феномен, на тлі повномасштабного вторгнення Росії. Саме зараз в українському суспільстві збільшується кількість талановитих письменників, художників, кінорежисерів, що сприяє зародженню непереборної сили об’єднати народ.

Наша армія з однієї з найслабкіших перетворилася на одну з найсильніших та вмотивованіших армій світу. Відважно захищаючи жінок та дітей, бійці отримували надійну підтримку від держави та волонтерів, що допомагали з військовою екіпіровкою, обладнанням та одягом. Після перемоги зросте вклад держави в армію, навчання бійців та стажування за кордоном аби переймати досвід в американців чи Ізраїлю.

Наші бійці мають іти на війну у повному обладнанні і зі зброєю у руках аби впевнено захищати суверенні кордони України. Українська нація має героїчне минуле за плечима, а також молоде обличчя. Одні говорять про зміну назв вулиць, видалення російських творів з програми, знищення культурник пам’яток, на кшталт пам’ятника Пушкіну, а інші не готові до таких змін. Всі російські пам’ятки буде знищено, а вулиці будуть перейменовані, адже Україна зараз має своїх героїв, яких варто вшанувати.

Інші  повертаються додому не відкриваючи очей, лише споглядаючи з-за хмар, як плачуть рідні. Герої, яких пам’ятатиме Україна, дякуватиме за життя, яке вони зберегли. Плакатимуть сірі хмари дощами, дивлячись повернення полонених з «Азовсталі». Нескорені та горді, вони не стали на коліна перед жорстоким ворогом. Витримавши тортури, деякі з них повернулися додому. Читаю та плачу від світлин, де відома українська акторка  Ада Роговцева обіймає Михайла Діанова, що  повернувся з полону. Щемливе фото відкриває обличчя сповнене сліз та подяки Ади, яка уособлює зараз усіх українців.

Ми низько вклоняємося захисникам України, які щоденно захищали землю від кровожерливого хробака-загарбника. Але, навіть у важкі часи, історія вчить нас відмінності та незламності. Українці завжди проявляли велику духовну силу в збереженні та відновленні своєї спадщини.