Валентина все життя пропрацювала бібліотекаркою у культурно-спортивному комплексі Гуляйполя, який колись був родзинкою міста. Тепер центра немає — сім прямих влучань стерли будівлю з лиця землі. Перші російські обстріли почалися 2 березня 2022 року, а вже за кілька днів до Гуляйполя зайшли ворожі танки. Валентина ховалася в підвалі разом із дітьми й онуками, бігала між домом і сховищем спорткомплексу. «Коли вже зовсім гатили, син сказав: “Мамо, п’ять хвилин на збори — їдемо!”» — згадує вона. 11 березня родина виїхала в Запоріжжя. 

Дім Валентини постраждав двічі: дах пробито, вікна вибиті, поруч вирва завглибшки вісім метрів. Жінка стежить за новинами й молиться за українських захисників. «Наші хлопці тримають Гуляйполе. Я кожен день читаю новини й думаю: тільки б вистояли. Будемо вірити й надіятися на краще».