Сергій Міщенко, 21-Ф група, Харківський педагогічний фаховий коледж Комунального закладу «Харківський гуманітарно-педагогічна академія»

Вчитель, що надихнув на написання есе — Гейдал Алла Михайлівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Мій рідний Чугуїв — невелике містечко в Харківській області, яке до війни було звичайним і затишним. Тут я виріс, тут навчаюся, мрію й борюся за своє майбутнє. Але з початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року все змінилося. Мир, який раніше здавався чимось очевидним, раптом став найбільшою мрією і цінністю. І саме в ці дні я вперше по-справжньому відчув, що означає сила допомоги — та, яка змінює не лише обставини, а й душу.

Ми з родиною залишалися в Чугуєві в перші тижні війни. Місто було під постійними обстрілами. Одного разу, коли вибухи стали зовсім близькими, ми вирішили евакуюватися.

На той момент у нас не було транспорту, і саме тоді на допомогу прийшли сусіди — майже незнайомі люди, з якими до цього ми лише віталися у дворі. Вони не вагалися ні на мить: посадили нас у своє авто, поділилися їжею, пальним, словами підтримки.

Цей момент змінив усе. Вперше я побачив, що людяність не зникає під тиском страху — вона, навпаки, розквітає. Я відчув, що навіть у темні часи є світло. Те, що хтось поділився з нами добром, відкрило для мене глибшу істину: справжня сила — не в зброї, а в здатності допомагати і триматися разом.

Згодом ми з родиною долучалися до волонтерства: допомагали переселенцям, плели маскувальні сітки, збирали ліки й речі.

Але є ще один момент, який особливо врізався в пам’ять. Наші родичі з Київської області втратили будинок через обстріли. Ми не вагалися ні на секунду — прийняли їх до себе. Було тісно, непросто, але ми трималися.

Саме тоді я зрозумів, що справжня єдність народжується не з гасел, а з простих рішень: поділитися, підтримати, вислухати.

Мир сьогодні — не просто слово. Це те, про що мріють мої однолітки, це те, заради чого ми вчимося, працюємо, ростемо. Українська молодь — сильна духом, ми не ламаємось, навіть коли навколо руїни. Ми будуємо своє завтра з уламків учора, з надії, з віри в добро. Допомога — це міст між людьми, який витримує навіть найсильніші бурі.

Мене змінила не одна подія, а цілий ланцюг моментів підтримки, людяності й любові. Вони зробили мене дорослішим, відповідальнішим, відкрили сенс простих слів: "Разом ми — сила". І сьогодні, коли над містами ще лунають сирени, я твердо знаю — мир починається з нас. І кожна допомога, навіть найменша, наближає його.