Чепа Діана, 11 клас, Ільницький спортивно-гуманітарний ліцей

Вчитель, що надихнув на написання есе - Васильєва Вікторія Петрівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

На мою думку, війна змінила життя не тільки українців, а й увесь світ. Уже майже тисяча днів Україна мужньо стоїть на щиті. Жахливі події, що зараз відбуваються на території нашої неньки не можуть бути виправдані! З боку країни-агресора це повторюється неодноразово. По-перше, росія хоче загарбати більше територій. Не важливо, який це народ та яка держава. Їй всього мало. Вона і так є найбільшою країною за площею, але ще з давніх часів чогось бракує.

Орки, ніби капризні діти, якщо не купити машинку чи ляльку, то буде катастрофа на найближчі дні. У нашому випадку на найближчі роки…

Або ж ця ситуація схожа на дитячий садок. Коли одній дитині батьки не купили іграшку, то вона агресивно буде відбирати таку ж саму від інших дітей у дитсадку. Тій дитині, від якої злісно забрали іграшку стає прикро, вона не розуміє, чого від неї забирають те, що по праву належить їй.

Наприклад, це дуже болюча тема для всього нашого українського народу. Особисто для мене - це жах, навіть згадувати не хочеться… двадцять четверте лютого дві тисячі двадцять другий рік, за два дні до мого чотирнадцятиріччя. Тоді я навчалася у восьмому класі. Ранок.

Памʼятаю, що того дня потрібно було йти на другий урок у школу. По дорозі зустріла друзів, які повідомили, що розпочалася війна…

По-друге, 1000 днів війни також можна переглянути у ширшому контексті історичних подій, що стосуються боротьби українського народу за незалежність та свободу. Україна за все свою історію вже неодноразово зіштовхувалася з агресією з боку росії, а війна, що триває з дві тисячі двадцять другого року є черговим етапом цієї багатовікової боротьби.

Наприклад, У 1648 році вибухнула війна під проводом Богдана Хмельницького, коли українці піднялися проти польського гніту, прагнучи свободи.

Козаки - непокірні воїни, які захищали рідну землю на полях битв - стають праобразом сучасних українських захисників. Як тоді, так і зараз, росія, починаючи з Московського царства, намагалася підкорити собі Україну, використовуючи союзи, інтриги та збройну силу. Переяславська угода 1654 року, сприйнята Москвою як запрошення до окупації, стала початком довготривалої боротьби за українську незалежність. Нині українські солдати, як і козаки колись, борються за свою державність, відстоюючи кожен метр рідної землі.

По-третє, орки також спричиняють штучний геноцид проти українського народу. Геноцид – це не просто масове вбивство, це навмисне знищення народу за його національною, етнічною, расовою чи релігійною ознакою.

Це холодний, ретельно спланований акт варварства, спрямований на те, щоб стерти цілий народ із землі, зламати його дух і позбавити права на існування. І коли ми говоримо про геноцид, то маємо на увазі не тільки фізичне знищення людей, а й знищення їхньої культури, мови, традицій – того, що робить народ унікальним і самобутнім.

Прикладом до третього аргументу може слугувати Голодомор 1932-1933 років. Це був геноцид, здійснений сталінським режимом проти українського народу.

Політика примусової колективізації, насильницьке вилучення всіх продовольчих запасів, блокада сіл – усе це було частиною спланованої кампанії, мета якої – знищити українців не лише фізично, але й морально. Тоді, коли українські родини були приречені на голодну смерть, на їхніх очах забирали останні крихти хліба. Величезні каравани з зерном покидали українські села, прямуючи до міст та експорту, в той час як мільйони людей вмирали від голоду прямо на вулицях.

Жінки, діти, старі – усі вони були безпорадні перед цією машиною смерті, яка знищувала їхній народ, культуру та саму суть їхньої ідентичності.

Отже, тисячі днів війни в Україні стали не лише випробуванням на міцність для народу, але й епохою стійкості, гідності та боротьби за незалежність. Від початку повномасштабного вторгнення росії в дві тисячі двадцять другому році українці продемонстрували неймовірну мужність у протистоянні агресору, об’єднавшись навколо спільної мети – захисту своєї території, культури та ідентичності. Ці тисячі днів війни підтвердили, що дух українського народу невблаганний і здатний протистояти будь-яким труднощам.

Україна продовжує боротися за своє майбутнє, і її голос буде почуто.