Воробйова Крістіна
студентка ІІ курсу спеціальності «Комп’ютерна інженерія» Коледжу ПЗВО «Міжнародний класичний університет імені Пилипа Орлика».
Викладач, що надихнув на написання есе: Грищенко Олександр Володимирович
Моя Україна майбутнього
Мир – це глибоке слово. До 24 лютого 2022 р. над значенням цього слова мало хто задумувався. Але війна змінила погляди українців, змінила нашу свідомість. Мир – це дуже серйозне слово, над яким я задумуюсь щодня, коли чую щоденні повітряні тривоги в Миколаєві.
Мир – це не лише кінець війни, а й ідилія мого особистого спокою. Це щасливі емоції на обличчях моїх рідних; це ставлення один одного без ворожнечі та заздрощів; мир – це любов та повага; це спокій українців у їхньому власному домі, у нашій великій квітучій Україні.
Україна майбутнього – це країна щасливих та здорових дітей, які, водночас, пам’ятатимуть цю криваву війну.
Україна майбутнього належить нашим хлопцям, які зараз боронять нашу країну. Це люди сильні, мужні, витривалі. Моє серце їм довірятиме.
Моя Україна майбутнього – захищена та незламна! Українці вдома, розбудовують міста, відновлюють села. Це країна моїх людей, де все робиться тільки для них.
Коли Україна переможе, я вчитимусь жити по-новому, не перестаючи дякувати нашим воїнам! Як сказала моя мама: «У день закінчення війни будемо співати наших пісень та радіти, що прийшла Перемога, а з нею і Мир».