Я виживала в Маріуполі. У місті не було нічого. Я опинилась в пастці. Запаси їжі у мене були. Їжу готувала на багатті. Коли мій будинок згорів, мене до себе забрали діти. Обстріли були дуже сильними. Було дуже страшно, особливо вночі, коли літали літаки. Потім згорів будинок і моїх дітей, тож ми вирішили виїжджати. Було відносне затишшя, тож ми з родиною можна сказати проскочили. Наступного дня  я дізналась про бомбардування «Драмтеатру». Була шокована. 

Зараз я живу в Києві. Дуже хочу додому, хоча мого будинку вже немає. Повертатись мені нікуди.