Мій чоловік помер напередодні війни від тяжкої хвороби. Я не думала, що це для мене буде не єдиним випробуванням. Я залишилась одна з десятирічною дитиною. Коли почалась війна, ми вимушені були жити під обстрілами. Я ніколи не думала, що таке може статись. Від Росії я такого не очікувала. Для мене це був шок. У Залізничному не було світла.

Важко було дістати продукти та ліки. 

Я виїхала з донькою до Запоріжжя. Їхали на промисловій машині, яка вивозила товар до інших регіонів України. Два рази я їздила до Залізничного. Мій будинок був пошкоджений, я сама забивала вікна. Зараз мені допомагають близькі люди, тримаємось один одного. Сподіваюсь, що повернусь додому.