Лелеченко Владислава, учениця 9 класу Херсонського академічного ліцею імені О.В. Мішукова

Вчитель, що надихнув на написання есе: Кошулінська Аліна-Ангеліна Валеріївна

«Війна. Моя історія»

Багато  мужності, сміливості й наснаги потрібно для того, щоб піти на фронт, на «нуль», пройти крізь пекло бою… Але не менше сил потрібно й для того, щоб залишитися. Чекати, сподіватись, іноді навіть без надії, і вірити… У цій війні кожен, хто вперто й попри все робить свою справу – маленьку чи велику, але корисну для когось, – воїн. І я пишаюся кожним таким героєм.

Обличчя цього чоловіка виражає рішучість і непохитність у своїх рішеннях, проте в очах завжди грають веселі іскри. Карі очі, уважні та широко розплющені, зачаровують своєю глибиною. Високе чоло прооране зморшками, написаними примхливим письменником – життям. Останнім часом таких зморшок стає все більше… Словом, зовнішній вигляд точно віддзеркалює його непересічну особистість. Ось тільки мій герой тримає в руках не зброю, а кермо автобуса. Завдяки йому люди з прилеглих до Херсона селищ мають зараз зв’язок із містом. І хоч він бореться не на фронті, а воює з важкими обставинами, у яких доводиться застосовувати риси характеру, еквівалентні воїнам, усе одно залишається моїм героєм.

Цей чоловік наділений надзвичайною вдачею. До початку повномасштабного вторгнення я й не усвідомлювала всієї багатогранності його внутрішнього світу. А тепер… Тепер я ним захоплююся! Він є істотною складовою моєї особистості, яка зростала й формувалася, спираючись на гідний приклад.

Насамперед я завжди цінувала його працелюбність. Це людина, котра живе роботою та вдосконалює свої навички до ідеалу й котра намагається працювати в будь-яких умовах... Слід зазначити, що йому вдається зберігати цілковите самовладання в найбільш неконтрольованих обставинах і шукати всі можливі шляхи подолання проблем, що можуть коштувати життя не тільки йому, а і його пасажирам. Сталева витримка, бездонний спокій, неймовірна сила волі, оптимізм у будь-якій ситуації, хоробре й чуйне серце – усе це про нього. І саме такі риси, як на мене, притаманні справжньому воїну, який ніколи не боїться зустріти труднощі долі.

Цей воїн – мій тато. І я безмежно пишаюся бути донькою цього чоловік.